ЧЕПУРУН, НА,
Чепурун, на, м. Опрятный человѣкъ; франть. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась. О. 1862. VIII. 15.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 452.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЧЕПУРУХА, ХИ, →← ЧЕПУРНО